П’ятнадцять місяців після Фатімського чуда на Майдані… мої спогади…

Четвер, 14 Травень 2015, 23:17:29

Ранок вівторка 18 лютого минулого року у мене розпочався по особливому. Я збирався разом з усіма на Майдан, але терміново мене викликали на роботу. Коли тільки вийшов із підїзду, зразу ж наштовхнувся на швидку, в яку вантажили тіло померлої  бабусі. Не найкраще видовище зранку...

Потім робота. Здавалося звичайний день, але десь після полудня мені масово почали дзвонити друзі, які один за одним розповідали про жахи в урядовому кварталі. Так як моє робоче місце знаходиться в центрі Києва, нас негайно відпустили з роботи. Коли я попрямував до майдану, зіткнувся з хаосом… несуть поранених, вбитих, люди біжать хто куди, звучать вибухи, чорний дим…

Першим місцем куди я зайшов була каплиця. В неї служилася Літургія -  стояло кілька жінок і один чоловік. Так як я часто був на Майдані то відразу помітив новий елемент вистрою - це була фігура Фатімської Богородиці. Помолившись, я пішов допомагати споруджувати барикади. Потім піднявся до костелу св. Олександра. Він практично розташований на Майдані Незалежності. Це було близько 18-ї години. В цей час почалася евакуація «Українського дому». Настоятель храму св. Олександра, о. Віталій Безшкурий сказав, щоб поранених несли до храму… Тоді почали бити дзвони які дзвонять лише на Великдень. Я зрозумів, що це початок кінця. Було тривожно. До тепер пам’ятаю тендітну монахиню, яка несла на своїх плечах поранено хлопця.

Коли військові підійшли в близ костелу, ми забарикадувались в ньому, і розпочалася Служба, яку очолив єп. Станіслав Широкорадюк. В костелі побачив дівчину і як тільки ми познайомились, вона сказала, що маємо бігти на Майдан «рятувати Марію»… Яку Марію? Хтто вона? Не було часу питати одразу, по дорозі вияснили… Цю дівчину звуть Марічка.

До барикад Майдану в притул підійшли війська а ми сміливо прямували до каплиці. Коли ми двох туди зайшли, жодного священника не було. Ми сказали, що єпископ дав наказ забрати фігуру, хоча насправді збрехали.

Марічка того зловіщого дня служила медиком-волонтером, і була в халаті медичної служби. Вона йшла по переду, я з незнайомим чоловіком ніс Марію. В натовпі Марічка нам робила прохід. Дехто думав, що ми несемо пораненого… Майже без перешкод ми добралися до сцени і Марію розмістили з ліва. Коли Марічка запалювала свічку, я мимоволі подивився в сторону каплиці… Вона вже палала вогнем… Хтось зі сцени викрикнув: «Рятуйте нашу святиню»! Марічка прошепотіла: «Себе врятувала - і нас врятує»… В тій хвилі всі почали молитися Розарій. це було щось неймовірне - в унісон звучало «Радуйся Маріє…, Радуйся Маріє…» Правдиве чудо, коли віруючі і не віруючі, всі кличуть «Маму небесну»

Зробивши «свою справу», ми з Марічкою повернулись до костелу допомагати пораненим. Я сам можу з гордістю сказати, що пройшов неушкодженим ввесь лихий час Майдану під покровительством Фатімської Богородиці, бо моментів щоб загинути вистачало…

Максим Приступа, Київ

Likes_news: 
Слухати онлайн